Кожна нація має свято, яке об’єднує її навколо власного слова. Для українців це День української писемності та мови — дата, що нагадує про силу нашого коріння, тяглість культури і значення мови як духовного коду. 2025 року цей день уперше офіційно відзначається 27 жовтня, після переходу церков на новоюліанський календар. Та сенс залишився незмінним: мова — це не просто засіб спілкування, а основа української ідентичності, пише Інфо Онлайн за інформацією Суспільне Культура.
Коли і навіщо з’явився День української писемності та мови
Свято було започатковане 6 листопада 1997 року указом президента Леоніда Кучми. Його ініціювали громадські організації, що прагнули вшанувати Нестора Літописця — автора першої писемної історії українських земель.
До 2023 року свято відзначали 9 листопада, у день пам’яті Нестора. З 2024 року, після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новий календар, дата змінилася на 27 жовтня.
Цей день покликаний не лише вшановувати історію українського слова, а й нагадувати, що мова — головна основа державності. У школах, бібліотеках, університетах і культурних установах традиційно проводять тематичні заходи, читають вірші, влаштовують диктанти єдності та марафони українського слова.
Хто такий Нестор Літописець і чому його вшановують
Нестор Літописець (1056–1114) — монах Києво-Печерської лаври, якого вважають автором “Повісті врем’яних літ” — фундаментального твору, з якого починається історія української літератури.
Його “Повість” не просто переказувала події, а створювала основу історичної пам’яті: “Звідки пішла Руська земля і хто в ній першим почав правити”. У своїх працях Нестор поєднав факти, легенди й релігійне осмислення подій, заклавши підвалини української писемної традиції.
Науковці називають його одним із найвизначніших письменників раннього середньовіччя, а “Повість врем’яних літ” — “першою енциклопедією Русі”.
Як виникла кирилиця і з чого почалася українська писемність
Писемність слов’янам створили брати Кирило та Мефодій у IX столітті. Вони розробили глаголицю — перший слов’янський алфавіт, а згодом їхні учні вдосконалили його до кирилиці.
Кирилиця лягла в основу сучасних українського, болгарського, сербського та македонського алфавітів. З XI століття вона стала головним письмом на українських землях, а з XIV — зазнала змін, породивши півустав, скоропис і згодом курсив — почерк, який ми використовуємо й сьогодні.
Серед найдавніших кириличних пам’яток — Остромирове Євангеліє (1056–57), Ізборники Святослава, Тмутороканський напис (1068) і графіті Софії Київської. Вони свідчать, що мова наших предків мала свої риси задовго до формування сучасної української.
Перші друковані українські книги
Розвиток друкарства став наступним етапом становлення української писемності.
- У 1483 році Юрій Дрогобич видав у Римі латиномовний трактат — першу відому книгу українського автора.
- Наприкінці XV століття Швайпольт Фіоль у Кракові надрукував перші кириличні книги.
- У XVI столітті Франциск Скорина видав Біблію для білоруських і українських читачів.
- У 1574 році Іван Федоров надрукував у Львові “Апостол” та “Буквар” — перші друковані книги українською кирилицею.
Ці видання започаткували епоху українського друкарства, що сформувала підґрунтя для освітнього і культурного розвитку всієї Східної Європи.
Значення Дня української писемності та мови
Свято має глибший зміст, ніж просто культурну дату. Воно символізує безперервність української традиції — від рукописних літописів XI століття до сучасних цифрових медіа.
День писемності — це також привід нагадати, що мова несе у собі ідентичність, характер, гумор і душу народу. Її розвиток — це процес, у якому бере участь кожен, хто говорить українською, читає, пише або навчає інших.
Як привітати з Днем української писемності та мови
Це свято надихає на щирі, теплі слова. Можна привітати друзів, колег чи вчителів короткими побажаннями:
- Хай слово українське звучить гордо й впевнено у кожному домі!
- Зберігаймо мову, бо в ній — серце народу й пам’ять нашої землі.
- Хай українське слово буде вашим оберегом, натхненням і силою.
- Пишаймось, що ми — українці, а наша мова — мелодія свободи.
- Любімо, говорімо й пишімо українською щодня — не лише у свята.
Такі прості привітання нагадують: мова — не лише спадщина, а й живий зв’язок між минулим і майбутнім.
Привітання з Днем української писемності та мови
Це свято — чудова нагода сказати теплі слова про те, що для нас справді важливо. Українська мова — ніжна й водночас сильна, глибока, мелодійна, жива. Тож нехай сьогоднішній день буде наповнений щирими побажаннями тим, хто нею говорить, пише, думає і творить.
- Зі святом українського слова! Хай у вашому серці завжди звучить мелодія рідної мови — лагідна, горда й вічна, як сама Україна.
- Нехай слово буде вашим талісманом. Воно об’єднує нас у радості й підтримує у важкі часи — тож бережімо його, як найдорожчий спадок.
- З Днем української мови! Говорімо нею вільно й щиро, щоб кожен звук нагадував: ми — народ, який має що сказати світові.
- Хай українська мова буде вашим щоденним вибором. Не тільки сьогодні, а щодня — у розмовах, листах, повідомленнях. У ній наша душа, сила і ніжність.
- Хай слово лікує й надихає. Українська мова має здатність торкатися серця — слухаймо її, читаймо її, і вона відповідатиме теплом.
- Дякуймо тим, хто вчить і поширює українське слово. Учителям, письменникам, журналістам, усім, хто не дає мові замовкнути.
- Нехай сьогодні кожен усміхнеться українському слову. Бо воно — не лише історія, а й майбутнє, яке ми творимо разом.
Кожне побажання в цей день — це не просто формальність, а маленький вияв любові до мови. Говорити українською — означає жити нею. І найкраще привітання сьогодні — просто промовити від щирого серця: “Дякую, що ми маємо таку мову.”
День української писемності та мови — це не лише вшанування історії, а й момент усвідомлення власної відповідальності. Те, як ми говоримо, пишемо і передаємо слово, формує обличчя сучасної України. Раніше ми писали про Радіодиктант 2025.