Візит канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до Туреччини мав зміцнити партнерство між двома країнами, однак перетворився на гучний дипломатичний конфлікт. Під час спільної пресконференції з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом у Анкарі лідери публічно посперечалися про ситуацію у секторі Гази. Мерц підтвердив непохитну підтримку Ізраїлю, тоді як Ердоган звинуватив Тель-Авів у “геноциді” проти палестинців. Цей обмін репліками показав не лише розбіжності у підходах двох союзників по НАТО, але й глибший розкол між Заходом і мусульманським світом щодо близькосхідного конфлікту, пише Інфо Онлайн за даними Європейської правди.
Суперечка в Анкарі
Під час пресконференції канцлер Мерц заявив, що “Німеччина завжди стоятиме на боці Ізраїлю”, підкресливши право єврейської держави на самооборону після атак ХАМАС. За його словами, «війна могла б завершитися миттєво, якби ХАМАС звільнив заручників і склав зброю».
Ердоган відповів різко: “Я не можу погодитися з канцлером. ХАМАС не має ядерної зброї, а Ізраїль володіє всім арсеналом і, попри перемир’я, продовжує бомбардувати Газу. Вони намагаються підкорити її голодом і геноцидом — і це триває досі”.
Його коментар викликав напружену атмосферу в залі. Мерц, утім, не став загострювати конфлікт, зазначивши, що поважає позицію Туреччини, але Німеччина «не може залишатися нейтральною» у питанні ізраїльської безпеки.
Чому позиції Берліна і Анкари розійшлися
Суперечка між Мерцом і Ердоганом не є випадковою. Протягом останнього року Туреччина активно просуває власну лінію в близькосхідному питанні, позиціонуючи себе як «захисницю Палестини». Ердоган неодноразово критикував Ізраїль і вимагав санкцій проти нього, тоді як Берлін залишається одним із головних союзників Тель-Авіва в Європі.
Німеччина — одна з небагатьох країн, що відкрито визнає історичну відповідальність за захист Ізраїлю після Голокосту. Мерц продовжив цю лінію, підтвердивши, що Берлін і надалі підтримуватиме Ізраїль у праві на оборону.
Туреччина ж натомість закликає до “справедливого миру” і засуджує ізраїльські операції у Газі як “нелюдські”. Від початку конфлікту Анкара регулярно приймає делегації з Палестини та закликає ООН до міжнародного розслідування дій Ізраїлю.
Економічний вимір візиту
Попри гостру політичну суперечку, обидві сторони наголосили на важливості збереження партнерства.
Мерц назвав Туреччину «ключовим партнером ЄС у регіоні», підкресливши її роль у забезпеченні стабільності, контролі міграції та спільній боротьбі з тероризмом.
Ердоган своєю чергою заявив, що Анкара та Берлін мають «величезний потенціал» у розвитку оборонної промисловості й енергетичних проєктів: “Наші країни можуть досягти значних результатів у спільних технологічних і військових ініціативах. Ми повинні дивитися вперед, не забуваючи про спільні інтереси”. Таким чином, економічна частина зустрічі залишилася конструктивною, навіть попри дипломатичну суперечку.
Як реагують у Європі
Європейські спостерігачі називають інцидент у Анкарі «прикладом складної дипломатії XXI століття». Для Берліна — це питання історичної пам’яті й безпеки Ізраїлю. Для Анкари — прагнення показати себе моральним лідером мусульманського світу.
Експерти зазначають, що подібні конфлікти навколо теми Гази посилюють напруженість усередині ЄС, адже держави-члени часто займають різні позиції щодо Близького Сходу.
Утім, Німеччина і Туреччина залишаються важливими партнерами — у торгівлі, енергетиці та військово-промисловому секторі. І попри ідеологічні розбіжності, обидві сторони розуміють, що відкрита конфронтація їм не вигідна.
Інцидент у Анкарі став показовим моментом для всієї європейської дипломатії. Зустріч, покликана зміцнити партнерство, перетворилася на відкриту дискусію про моральні межі війни й зовнішню політику.
Фрідріх Мерц підтвердив, що Німеччина й надалі залишатиметься союзником Ізраїлю. Реджеп Ердоган — що Туреччина не змінить позиції щодо Гази.
Цей епізод демонструє, наскільки світ сьогодні розділений у своїх цінностях — навіть серед стратегічних партнерів. Але саме такі моменти визначають, у якому напрямі рухатиметься європейська дипломатія — між принципами, історією та прагматизмом. Раніше ми писали про вибори в Нідерландах.