Українці, які перебувають у країнах Європейського Союзу під тимчасовим захистом, мають право на проживання, роботу, медичну та соціальну допомогу. Однак цей статус не звільняє від дотримання законів країни перебування. За певних обставин людина може втратити законні підстави для проживання та отримати рішення про примусове повернення або видворення. Про це пише InfoOnline.
Йдеться насамперед про три групи ризику: людей, які не мають законних підстав для перебування, осіб, що вчинили серйозні злочини або становлять загрозу безпеці, а також тих, хто використовував підроблені документи чи неправдиві дані. Водночас депортація не відбувається автоматично — кожна справа має розглядатися індивідуально відповідно до законодавства конкретної держави.
Перша категорія — українці без законних підстав для перебування
Проблеми можуть виникнути в українців, які перебувають на території держави ЄС нелегально або втратили право на проживання і не врегулювали свій статус.
Європейська Директива про повернення визначає незаконним перебуванням ситуацію, коли громадянин третьої країни більше не відповідає встановленим умовам в’їзду, перебування або проживання. У таких випадках компетентні органи можуть ухвалити рішення про повернення.
Окремо правила стосуються людей, які незаконно перетнули зовнішній кордон і після цього не отримали дозволу чи іншого права на перебування.
Водночас сам факт нестандартного способу в’їзду ще не означає автоматичної депортації українця, який має право на тимчасовий або міжнародний захист. Важливими є його нинішній правовий статус і обставини конкретної справи.
Друга категорія — ті, хто вчинив серйозний злочин або становить загрозу
Наявність тимчасового захисту також не означає абсолютного імунітету для осіб, які скоїли тяжкі злочини або становлять реальну загрозу громадському порядку чи національній безпеці.
Директива ЄС про тимчасовий захист дозволяє державам виключати окремих осіб із цього механізму, зокрема за наявності серйозних підстав вважати, що вони вчинили воєнні злочини, злочини проти людяності, тяжкі неполітичні злочини або становлять небезпеку для країни перебування.
Такі норми вже застосовуються на практиці. Наприклад, у квітні 2026 року Верховний адміністративний суд Фінляндії підтвердив виключення громадянина України з тимчасового захисту через низку тяжких кримінальних правопорушень та загрозу громадському порядку і безпеці.
Однак дрібне адміністративне порушення саме по собі не означає автоматичної депортації. Значення мають тяжкість порушення, обставини справи та норми конкретної держави.
Третя категорія — використання підроблених документів або неправдивих даних
У зоні ризику також можуть опинитися люди, які для оформлення права на проживання використовували підроблені документи або свідомо надавали неправдиву інформацію.
Йдеться, наприклад, про фальсифікацію документів, що підтверджують особу чи право на певний статус. Наслідки залежать від законодавства країни: це може бути анулювання дозволу на проживання, кримінальна чи адміністративна відповідальність, а за відсутності інших законних підстав для перебування — процедура повернення.
Тому рішення в таких випадках залежить не лише від самого порушення, а й від того, чи зберігає людина після його встановлення будь-яке інше законне право залишатися в державі.
Чи продовжили тимчасовий захист для українців
У 2026 році ЄС ухвалив рішення продовжити тимчасовий захист для людей, які виїхали з України через війну, до 4 березня 2028 року.
Статус дає право, зокрема, на проживання, доступ до ринку праці, житла, медичної та соціальної допомоги, а дітям — до освіти.
Водночас продовження режиму не означає, що будь-який громадянин України може залишатися в ЄС незалежно від своїх дій.
Чи можуть українця одразу депортувати в Україну
Не обов’язково. У праві ЄС використовується поняття повернення, яке може передбачати повернення до країни походження, країни транзиту або іншої третьої держави, готової прийняти людину.
Крім того, рішення про повернення має бути оформлене письмово та містити підстави. Людина також має право оскаржити таке рішення у компетентному судовому або адміністративному органі.
У певних випадках разом із рішенням про повернення може встановлюватися заборона на повторний в’їзд. За загальним правилом її тривалість визначають з урахуванням конкретних обставин, а якщо людина становить серйозну загрозу громадському порядку чи безпеці, строк може бути довшим.
Таким чином, українцям у ЄС не загрожує якась загальна або автоматична депортація. Однак статус тимчасового захисту не скасовує відповідальності за порушення закону. Найбільші ризики виникають у тих, хто втратив законні підстави для проживання, скоїв серйозні злочини або використовував підроблені документи.
Читайте також Мобілізація жінок в Україні: чи потрібна вона і хто це вирішує.
