Одна з найвідоміших модерністських будівель Києва — так звана «Літаюча тарілка» біля метро «Либідська» — знову в центрі скандалу. Формально тут стартувала «реставрація», погоджена органами охорони культурної спадщини, повідомляє InfoOnline за даними Бабель. Фактично ж частина архітекторів і активістів вважає, що йдеться не про відновлення, а про глибоку переробку пам’ятки, яку вже майже фізично «проковтнув» сусідній ТРЦ Ocean Mall.
На тлі будівельних робіт, демонтованих вікон та закритих коментарів у соцмережах знову постало питання: чи справді Київ зберігає модернізм, чи лише використовує його як красивий фасад для девелоперських проєктів?
Офіційний проєкт реставрації «Літаючої тарілки»
Український інститут науково-технічної експертизи та інформації, який розташований у цьому комплексі, представив проєкт реставрації частини будівлі, відомої як «Летюча/Літаюча тарілка».
У заяві йдеться, що проєкт:
- пройшов усі необхідні погодження,
- отримав дозвіл органів охорони культурної спадщини,
- передбачає збереження того, що є предметом охорони — головного фасаду й об’єму пам’ятки.
Паралельно реалізують проєкт реконструкції суміжних будівель, які:
- прилягають до пам’ятки,
- не мають статусу об’єктів культурної спадщини,
- будуть об’єднані в єдиний ансамбль через забудову внутрішнього простору.
Офіційний план реставрації при цьому досі публічно не оприлюднений у повному обсязі, що лише підсилює недовіру частини суспільства.
Що зроблять усередині: концертний зал, STEAM-лабораторії і музей Юр’єва
За задумом, «Літаюча тарілка» має перетворитися на сучасний громадський простір, а не залишатися напівзакритою технічною спорудою.
Всередині планують розмістити:
- концертну залу,
- сучасні STEAM-лабораторії (Science, Technology, Engineering, Art, Mathematics),
- музей «Родовід» зі спадщиною архітектора Флоріана Юр’єва.
Ідея виглядає привабливо на папері: міський простір із культурним, освітнім та науковим змістом у знаковій модерністській оболонці. Однак питання в тому, якою ціною для автентики пам’ятки буде реалізовано цей план.
Чому проєкт критикують
Суперечки загострилися після появи візуалізацій інтер’єрів та новин про демонтаж вікон. Частина фахівців наголошує: те, що відбувається, важко назвати класичною реставрацією.
Архітекторка й урбаністка Ірина Оя вказує на ключову проблему: теперішні візуалізації радше нагадують створення абсолютно нового внутрішнього простору, а не відновлення первісної ідеї автора.
Вона нагадує просту норму: основна мета реставрації — збереження автентичності, а не повна стилізація під «нову старовину».
Серйозні побоювання викликає і те, що в процесі можуть бути знищені панно в концертній залі — один із важливих елементів внутрішнього образу «тарілки».
Чому частина архітекторів підтримує новий проєкт
Втім, є й інша точка зору. Частина архітектурної спільноти вважає, що нове рішення — спроба нарешті реалізувати потенціал будівлі, про який мріяв сам Юр’єв.
Архітекторка Тетяна Клад зазначає, що візуалізації не здаються їй чужорідними для цього об’єкта. Навпаки, вони виглядають логічним розвитком задуму, де «тарілка» — це не лише бетонна форма, а космос, світло, звук і простір.
За її словами, йдеться про осучаснення старої ідеї, яку в радянські часи просто не могли реалізувати технічно.
Сторінка «Літаюча тарілка на Либідській» у Facebook також наголошує:
Флоріан Юр’єв брав участь у роботі над проєктом та погодив ключові рішення ще за життя. Він помер у 2021 році, але його ім’я залишили в концепції майбутнього музею «Родовід».
Модернізм проти ТРЦ: як Ocean Mall «проковтнув» пам’ятку
Історія конфлікту навколо «тарілки» почалася задовго до нинішньої «реставрації».
Ще у 2015 році з’явилися плани звести новий ТРЦ Ocean Mall практично впритул до будівлі, а в деяких версіях — фактично інтегрувати або навіть поглинути її. Частина приміщень Інституту була передана в оренду приватній компанії на 20 років із правом реконструкції, що викликало бурю протестів серед архітекторів, активістів та культурної спільноти.
Щоб привернути увагу: «тарілку» зробили головною локацією бієнале «Київський Інтернаціонал» у 2017 році; виникла ініціатива #savekyivmodernism, яка перетворила будівлю на символ боротьби за київський модернізм; сам Флоріан Юр’єв написав відкритого листа з вимогою прозорого процесу реконструкції.
У 2020 році будівлю внесли до реєстру пам’яток архітектури та монументального мистецтва, що юридично дозволяє лише реставрацію без зміни вигляду й розмірів. Однак у листопаді 2024 року Київрада проголосувала за передачу частини будівлі під забудову, а Ocean Mall фактично остаточно «обліпив» та візуально поглинув пам’ятку.
На початку 2025 року основне будівництво ТРЦ вже завершили, а в грудні з «тарілки» демонтували всі вікна, що стало сигналом: наступний етап трансформації запущено.
Юридичні бої: арешти, звернення в прокуратуру і закриті коментарі
На тлі будівництва та перебудови тривали й юридичні баталії. Відкривалися кримінальні провадження, окремі депутати Київради вимагали зупинити роботи.
У квітні депутатка Ксенія Семенова звернулася до прокуратури з вимогою накласти арешт на будівельні роботи. Суспільний резонанс підсилювали новини про демонтаж елементів будівлі та відсутність оприлюдненого повного проєкту.
Показовою стала ситуація з Facebook-сторінкою, присвяченою «Літаючій тарілці» — вона чотири роки була неактивною, а потім раптово «ожила» вже після хвилі критики через демонтовані вікна. Після публікації візуалізацій і нових фото коментарі під постом швидко обмежили, пояснивши це тим, що «залетіли найняті блогери».
Хто такий Флоріан Юр’єв
Щоб зрозуміти, чому боротьба за «тарілку» така емоційна, варто згадати її автора.
Флоріан Юр’єв (1929–2021) — не лише архітектор, а цілий культурний всесвіт:
- художник і теоретик кольору,
- музикант, композитор і скрипаль,
- викладач і дослідник,
- людина, яка працювала на перетині мистецтва, простору та звуку.
Він здобув освіту в Іркутському училищі мистецтв і Київському художньому інституті, проходив аспірантуру й докторантуру в поліграфічних інститутах, навчався грі на скрипці в майстрів в Україні, Росії, Італії та США, а вокалу — у провідного баса Київської опери.
У «Київпроєкті» Юр’єв пройшов шлях від старшого до головного архітектора. Пізніше викладав, виховавши понад 300 учнів, а з 1991 року займався науковою роботою в Інституті екогігієни та токсикології.
Серед його робіт — герб Києва радянського періоду, проєкт мікрорайону «Нивки-3» та, звісно, унікальна будівля Українського інституту науково-технічної інформації з «Літаючою тарілкою», за яку він отримав нагороду «За новаторство в архітектурі».
Чому «тарілка» важлива для міста: символ епохи чи жертва девелопменту
Будинок із «Літаючою тарілкою», зведений у 1971 році, давно вийшов за рамки просто інститутської споруди. Це — одна з ікон київського модернізму.
Для багатьох киян вона символізує:
- науково-технічний оптимізм епохи,
- сміливість форм, яких більше не будується,
- альтернативу безликому скляному комерційному місту.
Саме тому кожна новина про передачу частини будівлі ТРЦ, реконструкцію без публічних обговорень чи демонтаж оригінальних елементів викликає хвилю протестів і відчуття, що місто знову втрачає щось незамінне.
Що буде далі
Формально проєкт подано як реставрацію з адаптацією під сучасні функції. Фактично ж конфлікт точиться довкола двох питань: скільки оригінальної суті Юр’єва реально збережуть, і чи не стане модерністська пам’ятка просто ефектною обгорткою для комерційного комплексу.
Якщо вдасться чесно поєднати збереження автентичної форми, інтер’єрів та ідей Юр’єва з новим культурно-освітнім наповненням, «Літаюча тарілка» отримає друге життя.
Якщо ж ключові елементи будуть безповоротно змінені, будівля залишиться лише імітацією модернізму — красивим маркетинговим знаком на фоні ТРЦ. Раніше ми писали про перейменування станції метро.