Туберкульозний менінгіт — одна з найтяжчих форм туберкульозу, при якій бактерія Mycobacterium tuberculosis вражає не легені, а оболонки головного мозку. Лікарі називають його пізнім ускладненням туберкульозу, коли інфекція з первинного вогнища (частіше в легенях) проривається у нервову систему.
Парадокс у тому, що багато пацієнтів ніколи не мали яскравих легеневих симптомів, пише InfoOnline за даними BBC. Первинна інфекція могла бути латентною роками й активувалась лише тоді, коли збіглися несприятливі чинники: ослаблений імунітет, хронічні хвороби, стрес, недоступність медичної допомоги. Саме тому туберкульозний менінгіт часто діагностують запізно — і це коштує життя.
Симптоми туберкульозного менінгіту
Перебіг туберкульозного менінгіту проходить кілька фаз. На ранніх стадіях картина часто виглядає «розмазаною», що ускладнює діагностику навіть для досвідчених лікарів.
Перед тим як перейти до переліку фаз, важливо розуміти:
кожна втраченa доба збільшує ризик незворотних ушкоджень мозку та смерті.
Фаза 1: продромальний, прихований період
Упродовж 2–3 тижнів симптоми можуть виглядати як проста перевтома чи «застуда»:
- головний біль, що повертається;
- субфебрильна або помірно підвищена температура;
- зміни настрою, загальна слабкість, легка сплутаність свідомості.
На цьому етапі хвороба ще не виглядає як невідкладний стан, але саме зараз шанс на успішне лікування — найвищий.
Фаза 2: розгорнутий менінгіт
Далі настає стадія, коли хвороба вже не дозволяє себе ігнорувати. З’являються:
- тривалий, виснажливий головний біль;
- блювота без полегшення;
- загальмованість, сплутаність свідомості;
- ознаки подразнення мозкових оболонок (світлобоязнь, болючість від звуків, ригідність потиличних м’язів).
Саме тут кожна година важлива: якщо діагноз не встановлено і терапію не розпочато, хвороба переходить у фінальну фазу.
Фаза 3: кома, судоми і точка неповернення
Без лікування туберкульозний менінгіт прогресує до критичного стану:
- пацієнт впадає в кому;
- виникають судоми;
- можлива слабкість або параліч половини тіла, порушення дихання.
Без лікування смерть може настати протягом 1–2 діб на цій стадії. Навіть за умови терапії смертність залишається високою — від 20% до 67%, а без лікування становить 100%.
Як діагностують туберкульозний менінгіт
Клінічних симптомів недостатньо, щоб точно сказати: це саме туберкульозний менінгіт, а не інший тип запалення мозкових оболонок. Ключовим є аналіз спинномозкової рідини, який проводять за допомогою люмбальної пункції.
Люмбальна пункція — це процедура, під час якої лікар:
- вводить тонку голку в ділянку поперекового відділу хребта,
- забирає спинномозкову рідину для аналізу,
- оцінює її клітинний склад, білок, глюкозу, проводить мікробіологічні тести.
Саме цей аналіз дозволяє виявити запалення, характерне для туберкульозу, і розпочати лікування, не чекаючи ускладнень. Чим раніше проведено пункцію й стартує терапія, тим більше шансів уникнути коми, паралічів і смерті.
Лікування туберкульозного менінгіту
Терапія туберкульозного менінгіту — це не короткий курс антибіотиків, а багатомісячне лікування за жорстким протоколом.
Для лікарсько-чутливого туберкульозного менінгіту:
- загальна тривалість лікування становить близько 10–12 місяців;
- інтенсивна фаза триває близько 2 місяців;
- фаза продовження займає ще до 10 місяців.
Увесь цей час пацієнту потрібно суворо дотримуватися призначень, регулярно контролювати стан, здавати аналізи, коригувати терапію разом із лікарем.
За даними МОЗ, в Україні туберкульозний менінгіт трапляється рідко, однак лікарям рекомендують завжди тримати його в полі зору, особливо при незрозумілих неврологічних симптомах. Лікування слід розпочинати до того, як з’являться порушення свідомості — після цього прогноз істотно погіршується.
Кому загрожує туберкульозний менінгіт
Туберкульозний менінгіт — це верхівка айсберга. В основі — туберкульозна інфекція, яка часто роками перебуває в організмі непомітно.
За оцінками ВООЗ, близько 1,7 мільярда людей у світі мали контакт із Mycobacterium tuberculosis. Більшість не мають жодних симптомів: імунна система стримує інфекцію в латентному стані.
Ризик переходу латентної форми в активну у середньостатистичної здорової людини — 5–10% протягом життя. Але в деяких групах він різко зростає. До груп ризику належать:
- люди, які живуть із ВІЛ;
- пацієнти з цукровим діабетом;
- люди з хронічними хворобами й ослабленим імунітетом;
- контактні особи хворих на активний туберкульоз;
- медпрацівники, які часто мають справу з ризиковими пацієнтами.
У цих групах будь-які незрозумілі симптоми — від тривалого кашлю до упертих головних болів і температури — потребують особливо уважного обстеження.
Вакцина БЦЖ: від чого вона захищає, а від чого — ні
В Україні вакцинація БЦЖ входить до Національного календаря щеплень і є обов’язковою. Проте її роль часто неправильно розуміють.
За даними пульмонологів:
- основне завдання БЦЖ — захистити дітей до 5 років від найтяжчих форм туберкульозу,
зокрема туберкульозного менінгіту та міліарного туберкульозу; - частковий захист триває приблизно до 10 років;
- БЦЖ не захищає підлітків і дорослих від легеневого туберкульозу.
Тобто щеплення не робить людину «невразливою» до інфекції, але істотно знижує ризик саме тих форм, які найчастіше призводять до інвалідизації й смерті в ранньому дитинстві. Після 10 років заразитися туберкульозом може кожен, а ризик небезпечних ускладнень зростає при ослабленому імунітеті.
Як захистити себе
Профілактика туберкульозного менінгіту починається задовго до ураження мозкових оболонок — зі своєчасного виявлення й лікування туберкульозу.
Лікарі радять:
- робити щорічний рентген органів грудної клітки, особливо людям із груп ризику;
- проходити скринінг на туберкульоз контактним особам, медпрацівникам, пацієнтам із ВІЛ та хронічними хворобами;
- вчасно звертатися до лікаря при тривалому кашлі, незрозумілій втраті ваги, нічній пітливості, тривалій температурі;
- підтримувати імунітет: повноцінне харчування, лікування хронічних захворювань, уникнення самолікування сильнодіючими ліками.
Система активного скринінгу дозволяє виявляти як активні, так і латентні форми туберкульозу, не даючи інфекції поширитися за межі легень та уразити мозок.
Чому не можна кидати лікування
Навіть коли симптоми стихають, лікування туберкульозу — і особливо туберкульозного менінгіту — не можна переривати самостійно. Передчасне припинення терапії:
- підвищує ризик рецидиву;
- сприяє формуванню лікарсько-стійких форм туберкульозу;
- може призвести до відкладених неврологічних ускладнень.
Лікарі наголошують:
це марафон, у якому результат залежить від дисципліни пацієнта не менше, ніж від призначень фахівців. Дотримання схеми лікування, регулярні візити до лікаря та відмова від самолікування — критично важливі. Раніше ми писали про зимове сонцестояння.