Новина про смерть Бріжит Бардо прозвучала як різкий фінальний кадр. Їй було 91, повідомляє InfoOnline за даними NV.ua. Для когось вона — символ французького кіно. Для інших — жінка, яка вміла шокувати й захоплювати.
Бардо не будувала образ “зручної легенди”. Вона була надто гучною для свого часу. І надто впливовою, щоб її забути.
Хто така Бріжит Бардо
Бріжит Бардо народилася у Парижі в 1934 році. У підлітковому віці вона почала як модель. Саме обкладинки й фотосесії відкрили їй двері в кіно.
Далі все пішло швидше, ніж у класичних історіях успіху. Бардо влетіла в кадр і залишилась там назавжди. Її ім’я стало маркою Франції, як парфуми або кіноафіші на бульварах.
Що відомо про смерть Бріжит Бардо
Бріжит Бардо померла у віці 91 року. Фонд, який вона заснувала і очолювала, підтвердив цю інформацію. Час, місце та точні обставини смерті публічно не деталізували.
Восени медіа писали про проблеми зі здоров’ям і госпіталізацію. Офіційні коментарі тоді були стриманими. Тепер факт смерті підтвердили короткою заявою.
Фільми з Бріжит Бардо, які зробили її легендою
Саме кіно зробило її глобальною іконою. І водночас подарувало їй репутацію жінки, яка змінює правила. Бардо грала так, що глядачі вірили не ролі, а їй самій.
- «І Бог створив жінку» (1956) — фільм, який перетворив її на міжнародний феномен.
- «Істина» — драма, де її образ уже не лише про красу, а й про нерв.
- «Приватне життя» — історія про славу, яка кусає.
- «Віва Марія» — гучна стрічка з настроєм пригод і ризику.
- «Зневага» — робота, яка закріпила її в пантеоні європейського кіно.
Після цього списку логічно виникає інше питання: чому вона зупинилась, коли була на піку?
Чому Бріжит Бардо покинула кіно на вершині слави
На початку 1970-х Бардо оголосила, що завершує акторську кар’єру. Вона не залишила “лазівку” для повернення. Натомість вона змінила сцену на боротьбу.
Цей крок став її другим великим “фільмом”, але вже без камер. Бардо вкладала впізнаваність у те, що вважала важливішим за прем’єри.
Чим запам’яталась Бріжит Бардо, окрім ролей
Її часто називали іконою стилю та свободи. Проте Бардо запам’яталась не лише зачісками й кадрами з Сен-Тропе. Вона стала однією з найгучніших зоозахисниць Європи.
У 1986 році вона заснувала фонд захисту тварин. Потім вона писала листи й піднімала кампанії проти жорстокості в різних країнах. Її голос був прямим і незручним.
Водночас її публічні заяви не раз викликали скандали. Вона говорила різко про політику, суспільство та релігійні теми. Через це її критикували, а інколи й судили. Саме ця суміш блиску та конфліктів і зробила її фігурою, про яку сперечаються донині.
Бардо — це не просто акторка з класичних афіш. Це символ, який пережив моду на символи. Її історія тримається на контрастах: слава і втеча від слави, краса і жорсткість позицій, кіно і активізм. Раніше ми писали про закриття колеса огляду в Києві.