Україна зробила крок, який може стати символом справедливості під час війни. Уперше в історії держава засудила російського військового до довічного ув’язнення за розстріл полоненого українського захисника. Цей вирок не лише встановлює персональну відповідальність за воєнні злочини, а й демонструє світові: навіть у час війни українське правосуддя залишається сильним, незалежним і здатним захищати честь та гідність своїх воїнів, пише InfoOnline за інформацією Texty.
Історичне рішення суду
Україна винесла перший в історії довічний вирок російському військовому саме за розстріл полоненого воїна ЗСУ. Запорізький районний суд визнав винним громадянина РФ за ч.2 ст. 438 ККУ («порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним убивством»). Строк відбування — з моменту набуття вироком законної сили; також присуджено стягнення витрат на експертизи.
Перед переліком ключових фактів варто підкреслити: це рішення може стати прецедентом для подальших вироків за страти полонених і зміцнює українську доказову практику у справах про воєнні злочини.
Ключові факти справи:
- Злочин скоєно 6 січня 2024 року поблизу сіл Приютне/Новодарівка на Запоріжжі.
- Полонений — старший солдат 226-го батальйону 127-ї бригади ТрО ЗСУ Віталій Годнюк — здався без зброї, стояв на колінах із піднятими руками.
- Російський військовий здійснив прицільні постріли з автомата Калашникова впритул; боєць ЗСУ загинув на місці.
- Того ж дня Сили оборони вибили загарбників та взяли у полон виконавця злочину й ще чотирьох військових РФ.
- Вирок — довічне позбавлення волі; обвинувачений може оскаржити рішення та теоретично потрапити до списків на обмін.
Після наведених фактів логічно перейти до профілю засудженого — він важливий для розуміння контексту та мотивів.
Хто такий Дмитро Курашов
Засуджений — Дмитро Курашов, 27 років, позивний «Сталкер». До війни відбував покарання в РФ за крадіжки. Листопад 2023 року: підписав контракт із Міноборони РФ в обмін на амністію. Служба — стрілець штурмового загону «Шторм-V» 127-ї мотострілецької дивізії Східного військового округу.
Під час слідства Курашов спершу заперечував причетність, вказував на іншого бійця, згодом у суді визнав провину, сподіваючись на швидке завершення процесу та можливий обмін. Від дачі детальних показів і «останнього слова» відмовився. Захист просив 15 років, посилаючись на «наказ не брати полонених», але суд оцінив докази як достатні для довічного строку.
Як доводили вину: докази і процедура
Суд дослідив відео з БПЛА, матеріали з телефона українського військового, слідчі експерименти, експертизи, а також показання трьох співслужбовців із «Шторм-V», захоплених у полон. Зброю не відшукали через відсутність доступу до місця злочину з боку слідства, однак сукупність доказів дала змогу встановити особу стрільця та хід подій.
Цей блок підсумовує, чому правова кваліфікація була саме за ст. 438 ККУ і як працює доказовий стандарт у справах про воєнні злочини.
Правова рамка: Женевські конвенції й українське право
Розстріл полоненого — грубе порушення Женевських конвенцій. Українська стаття 438 ККУ передбачає відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, якщо вони поєднані з умисним убивством чи іншими тяжкими наслідками. Суд у Запоріжжі застосував максимальну санкцію — довічне ув’язнення.
Контекст війни
За даними слідчих органів, кількість страт українських воїнів з боку окупаційних військ зросла у 2024–2025 роках. Раніше фіксувалися накази російського командування щодо вбивств поранених полонених. Станом на середину 2025-го українські суди винесли реальні вироки щонайменше 18 полоненим воєнним злочинцям у різних провадженнях; за ст. 438 ККУ загалом підозри оголошено понад тисячі осіб, сотні справ передано до суду.
Це рішення посилює сигнал: злочини проти полонених мають невідворотне покарання, а доказові підходи українських органів стають дедалі стійкішими.
Як оголошували вирок
Курашова доставили конвоєм до Запоріжжя, він перебував у спеціальній скляній кабіні, мовчав, від коментарів відмовився. Після оголошення резолютивної частини вирок переклали російською. Додатково суд стягнув близько 28 тис. грн витрат на експертизи на користь держави.
Що далі: апеляція, обмін, міжнародний вимір
Захист має право на апеляцію. Теоретично засудженого можуть включити до обмінних списків, однак вирок уже формує юридичний прецедент і підсилює позицію України в міжнародних судах та переговорах щодо відповідальності РФ за воєнні злочини.
Цей вирок — поворотний момент у судовій практиці воєнного часу: він чітко фіксує відповідальність за страти полонених, утверджує верховенство права і підкріплює міжнародні зобов’язання України. Далі — системна робота з документування, захист свідків, розширення міжнародної координації та доведення до вироків інших справ про вбивства полонених і жорстоке поводження.
Україна надсилає прозорий сигнал: безкарності не буде. І кожен випадок страти полоненого — це не лише злочин проти конкретної людини, а й удар по міжнародному правопорядку, на який відповідають законом і вироками. Раніше ми писали про те, що Зохран Мамдані очолив Нью-Йорк.